Государственный рэкет в законе: как ГИС вымогает 121 000 грн за чужую работу, а суды играют в «футбол». Цинизм под маской европейских норм — куда катится украинское правосудие?

История о наглом финансовом вымогательстве со стороны государственной исполнительной службы (ГИС) пробила очередное дно.

Вместо немедленной защиты гражданина от очевидного государственного рэкета,  украинская судебная система продемонстрировала тотальную импотенцию и классический бюрократический «футбол».

Киевский окружной административный суд в лице судьи Висьтак М. Я. вынес позорное определение от 05 октября 2026 года по делу № 320/33815/26, выбросив иск «ОСОБА_1» за двери суда.

Судья предпочла отделаться формализмом, искусственно расчленив единую проблему на куски, чтобы оставить человека один на один с обнаглевшей исполнительной машиной.

Абсурд украинского правосудия: решение выполнено, долг закрыт, но государственная исполнительная служба (ГИС) требует «свою долю»»

Все началось с исполнительного листа № 2604/24484/12 Днепровского райсуда Киева о взыскании долга в размере 1 214 000,00 грн.

В 2011 году Днепровский отдел ГИС открыл производство (ИП № 40630210) и  выдал постановление о взыскании с должника так называемого исполнительного сбора — астрономических 121 521,40 грн.

Палец о палец не ударив, государственные исполнители не  выполнили решение суда .

На этом их «труд» закончился. Долг висел в течение 8 лет  мертвым грузом, пока кредитор  в 2019 году не обратился к частному исполнителю. 

Паразиты на системе: как государственные чиновники наживаются на чужом труде

В отличие от ленивой государственной структуры, частный исполнитель сработал мгновенно: полностью взыскал долг, закрыл производство и законно получил свое основное вознаграждение (10% от суммы взыскиваемого долга по решению суда, т.е. за реальный результат).

Вся суть исполнительного производства была исчерпана: кредитор получил деньги, решение суда исполнено.

Но ГИС Днепровского района решила заняться откровенным паразитизмом.

Напомним, что согласно украинскому законодательству, исполнительный сбор (который составляет 10% от взыскиваемой суммы или стоимости имущества должника) зачисляется в Государственный бюджет Украины.

• Размер выплаты: Государственному исполнителю выплачивается денежное вознаграждение в размере 2% от фактически взысканной им суммы (или стоимости имущества). [

• Источник финансирования: Эти 2% выплачиваются не напрямую из денег должника или взыскателя, а выделяются из средств специального фонда Государственного бюджета, куда до этого поступил взысканный 10%-й исполнительный сбор. 

• Лимиты: Законодательством установлены максимальные ограничения на сумму такого вознаграждения за один исполнительный документ (обычно не более определенных размеров минимальной заработной платы), чтобы избежать чрезмерных выплат по сверхкрупным долгам.

Увидев, что чужими руками долг закрыт, государственный исполнитель решил получить  стимулирующее вознаграждение  выполняя  постановление об исполнительном  сборе , вывев его в отдельное производство (№ 57991873) и потребовали от человека отдать им 121 тысячу гривен.

Логично спросит: За что? «Вознаграждение » за то, что они годами бездействовали?

Это не просто абсурд — это узаконенный грабеж.

Когда государственный исполнитель Билец Т.М. 12.03.2026 вынесла очередное промежуточное постановление, удерживая человека на финансовом крючке , гражданин  обратился в  административный суд, справедливо требуя прекратить этот циничные поборы и защитить его права.

Юридическая ловушка-2026: как  украинские суды сознательно лишают граждан права на защиту

Вместо того чтобы жестко пресечь аппетиты исполнителей, судья КОАС Висьтак М. Я. решила спасти себя от сложного процесса. 

Прикрывшись формальными правилами и свежим Законом № 4833-IX, она разделила  требования истца: отмену поборов отправила в гражданский Днепровский райсуд, а признание бездействия ГИС оставила у себя, но… вернула иск целиком из-за «незаконного объединения»,

«Звернувшись у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом, ОСОБА_1 у даній справі оскаржує дії державних виконавців Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 40630210,а саме постанову № 40630210 від 02.01.2019 про стягнення виконавчого збору, повернення виконавчого документа (Постанови № 40630210 від 02.01.2019) стягувачу у виконавчому провадженні №57991873.

Відповідно, позивачем, який є стороною виконавчого провадження, оскаржуються дії виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, на підставі якого судом загальної юрисдикції видано виконавчий лист.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку відповідно до частини першої статті 74 в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026.

Відтак, проаналізувавши наведені обставини, необхідно зазначити, що до позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Головного державного виконавця Дніпровського відділу ДВ у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білець Т.М. від 12.03.2026 про повернення виконавчого документа (Постанови № 40630210 від 02.01.2019) стягувачу у виконавчому провадженні №57991873 та визнати протиправною та скасувати постанову № 40630210 від 02.01.2019 про стягнення виконавчого збору (ВП № 40630210) у розмірі 121 521,40 грн, видану в. о. начальника Дніпровського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Лагоцькою В.Ф. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2604/24484/12, виданого 07.10.2013 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості в сумі 1 214 000,00 грн та судового збору 1 214 грн застосовується спеціальний порядок судового оскарження, відповідно до якого вказані позовні вимоги підлягають розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто Дніпровським районним судом м. Києва.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу ДВ у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у незакінченні виконавчого провадження № 57991873 із стягнення виконавчого збору за наявності факту фактичного виконання в повному обсязі судового рішення приватним виконавцем і стягнення основної винагороди приватним виконавцем у межах виконання одного й того самого виконавчого документа (ВЛ № 2604/24484/12, виданого 07.10.2013 Дніпровським районним судом м. Києва), та як наслідок зобов?язати державного виконавця закінчити виконавче провадження № 57991873 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та частини восьмої статті 27 цього Закону, суд зазначає, що вказана позовна вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства окружними адміністративними судами.

Частиною першою ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Разом з тим, відповідно до приписів частини шостої ст. 21, а також частини четвертої ст. 174 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Так, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про те, що указані вимоги розглядаються за правилами різного судочинства.

У зв`язку з наведеним суд доходить висновку, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі вимоги не можуть бути розглянуті в одному провадженні, оскільки їх належить розглядати в порядку різного судочинства.»

И это не просто судейская ошибка. Это сознательное создание юрисдикционного ада, грубо нарушающее практику Верховного Суда.

Любой практикующий юрист знает: Днепровский районный суд физически не имеет права рассматривать этот иск.

Большая Палата Верховного Суда уже затаскала эту позицию до дыр: как только постановление о сборе выводится в отдельное производство, оно становится самостоятельным документом, и любые споры по нему подсудны исключительно административным судам!

Судья КОАС не могла этого не знать.

Отправляя гражданина в гражданский суд, она заведомо знала, что там человеку укажут на дверь из-за неподсудности.

Цинизм под маской европейских норм — вершина правового нигилизма

Но самый омерзительный цинизм ухвалы судьи Висьтак М. Я. кроется в формулировках.

В документе цинично указано, что лишение человека права на суд — это не формализм, а «упорядочение правоотношений».

И как вишенка на торте — судья маскирует этот беспредел решением Европейского суда по правам человека («Наталия Михайленко против Украины»), поучая ограбленного гражданина, что «право на доступ к суду не является абсолютным».

«Окрім цього, суд вважає за доцільне звернути увагу, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Наталія Михайленко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачене ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі № 917/1377/18, від 27.02.2019 у справі № 922/2225/18, від 14.08.2018 у справі № 910/3569/188.»

Использовать практику ЕСПЧ, созданную для защиты людей от деспотии государства, ради того, чтобы вышвырнуть человека из суда и легализовать рэкет ГИС — это высшая степень судейского цинизма.

Судья «забыла», что ЕСПЧ категорически запрещает чрезмерный процессуальный формализм, который создает замкнутые круги и лишает правосудие всякого смысла.

Пока чиновники с высоких трибун кричат об евроинтеграции и отчитываются перед ЕС о «великих судебных реформах», на местах суды превратились в удобный щит для государственного грабежа и рвачества.

Постановление ГИС на 121 000 грн за невыполненную работу продолжает висеть над человеком, а суды играют в «футбол» его правами.

Если этот прецедент не разгромить в апелляции, то грош цена всей судебной системе Украины.

Призыв к действию и публичному контролю

Мы открыто обращаемся к правозащитным организациям, независимым СМИ и всему юридическому сообществу Украины: дело № 320/33815/26 должно стать объектом жесткого публичного мониторинга.

Судейский беспредел, совершенный в КОАС, ставит под удар каждого, кто пытается защитить свои права.

Мы не позволим чиновникам в мантиях и погонах уничтожать правовое государство под лозунгами ЕС.

Апелляционная жалоба будет безотлагательно  направлена в Шестой апелляционный административный суд.

Мы требуем законного решения, а не процессуальных отписок!

Last Updated on 11.10.2026 by iskova