Півень та Золотий Насіст (байка)

Колись у праведній господі,
Де лад тримався по природі,
З’явився Півень. Ох, і птах!
В яскравих, пишних пір’їнах,
Хвіст золотий, чуприна рдяна,
А мова — гучна та невпинна!

Він обіцяв усьому двору:
«Поверну я вамсколишню пору!
Наш курник буде знов багатим,
Найкращим, першим і крилатим!»

Злетів на тин, розправив крила:
«Уся в мені таємна сила!
Навіщо нам сусідські гуси?
Від них лише одні примуси.

Паркан зведемо вище стріхи,
Щоб чужинці не мали втіхи!»
Качки на ставку зажурились,
А кури вмить закохались,
І ну хвалити крикуна:
«Яка ж велична голова!»

Та ось біда: як ранок синій,
Він замість дбати про насіння,
То з гусаком зчиняє сварку,
То на індиків шле припарку.
Курей він ділить на розряди,
Хто не хвалив — тому немає ради.
Зерно марнує на ремонти,
Щоб золотом блищали фронти
Його насісту при дворі,
На заздрість птахам і зорі.

А хижий Лис за лісом стежить,
Рахує, що куди належить…
Поки у дворі крик та чвари,
Над птаством згущуються хмари.

Мораль:
Не раз таке ми бачили в природі:
Шукає дурень в полум’ї вигоди.

Яскравий хвіст і гучна мова —
Це ще для праці не основа.

Поки на тині півник скаче,

Увесь курник від сварок плаче,

Двір слабне в суперечках марних,
Попри промови птахів гарних.

Last Updated on 27.10.2026 by iskova