Вовк і Тінь Війни

Старий, але затятий Вовк-тиран
Скував ліси у свій страшний капкан.

Кривавий кіготь та махната  лапа —
Законом стала кожна примха  ката.

Загарбав він сусідні пишнії долини,
Щоб приховати слабкість і провини.

Війна, що він почав заради слави,
Роками нівечила слабку державу.

Голодував народ, і ліс вмивався кров’ю,
Тож Лис прийшов до нього із промовою:

«Твої міцні кордони і величі доволі,
Спини ж нарешті ці криваві болі!»

Правитель заричав та очі спалахнули люттю:

«Спинити бій — це здатися безпуттю!
Бо мир приносить світло і закони,
А хаос захища мої корони.
Допоки йде війна, я маю трон;
Без неї я — ніхто, лише фантом».

Так далі гнав він край свій в прірву зла,
Аж поки  за ним кара  не прийшла.

Мораль:
Тиран тримається за кров і за руїни,
Бо мир для нього — це фінал людини.
Він прагне битв, щоб владу зберегти,
Та згине сам у полум’ї війни.