Борис Нечерда и его пророчество
«Береженого Бог береже, а козака – шабля…»
Береженого Бог береже,
а козака – шабля.
Якщо винищать нас, українців,
до трьох зерен останніх у колосі –
сам Господь зачерпне з криниці
й заспіває четвертим голосом.
Борис Нечерда. «Остання книга»
Нечерда — поэт, писатель, журналист.
Талант, который с годами вступил в силу и мог бы стать путеводной звездой постмодернизма украинской литературы.
| Нечерда́ Борис Андреевич (11 июля 1939, с. Ярешки, Андрушевский район, Житомирская область — 11 января 1998, Одесса) — украинский поэт-шестидесятник. Лауреат Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко за 2000 год (посмертно) за сборник стихов «Последняя книга». Родился в с. Ярешки. Детство прошло в Александрии. Окончил кораблестроительный факультет Одесского института инженеров морского флота. Жил и работал в Одессе. При жизни Борис Нечерда выпустил 12 книг поэзии и один роман. Особенно предвзято относились к нему киевские издательства и столичные журналы (вплоть до 1991 года, до распада СССР). Одной из причин предвзятости было регулярное появление стихов одессита на страницах антологий, вышедших в ряде стран Европы, в США и Канаде в поддержку диссидентского движения в Украине. Печатался Нечерда преимущественно в одесском «Маяке», а также на страницах местных газет. |
Всю сознательную жизнь Борис Нечерда прожил в Одессе, сохранил украинскую идентичность, до конца был верен своим принципам и всегда оставался самим собой.
Человек с писательским даром предчувствует будущность, талантливый — становится пророком.
Москаль тоді правду скаже, як чорт молитися стане (українське прислівʼя)
Из дневника писателя:
«27 января 1995 года.
… Я читаю российскую прессу, аккуратно слушаю московское радио и смотрю ТВ, скрупулезно анализирую «Свободу» на русском языке и все больше убеждаюсь в том, что с некоторых пор (собственно, не от времени нашей независимости) продолжается целенаправленная, изобретательная и, надо признать, довольно-таки талантливо смоделированная пропаганда против Украины и украинства.
При этом нет-нет да и проскользнет откровенно враждебная мысль о коварных хохлах, конфликт с которыми не только возможен, но и по-своему неотвратим.
Ясно, московские мудрецы при этом не забывают пролить крокодиловую слезу; мол, им трудно представить, как же это славянин будет убивать почти такого же славянина.
Но они будут убивать! То есть прикажут солдатской массе убивать, а сами умоют руки – на всякий случай. Синдром Пилата»
«…поки смерть не розлучить,
а вона не розлучить Україну, свободу і нас».
Автор: Татьяна Заярная
Источник:Одесский литературный музей
P.S.
Ви знаєте, а може й вживаєте слова «Береженого Бог береже», яке має pociйський відповідник. Рociяни чогось забувають додати до нього належну другу частину.
Має бути так:
«Береженого Бог береже, а козака шабля».
Або ж теж змосковщене: «Семеро одного не чекають». І оригінал:
«Семеро одного обідати не чекають, а сміливий і один їсть».
«Моя хата скраю, нічого не знаю» — теж скоротили pоciяни. Насправді — це давнє козацьке прислів’я:
«Моя хата скраю — першим ворога стрічаю»
(а наші військові вже замінили на «стpiляю»).
Козаки, що займалися військовою справою й жили на околиці, першими зустрічали ворога у разі атаки.
Пocтpiли та звуки боротьби будили всіх односельців, і вони разом ставали до бою.
Тобто все, де йдеться про мужність, хоробрість, козацьку звитягу, вміння боротися, наші вороги і наша толерантність зводила на пси.
Однак,
Казала Настя, як удасться… 😈
Абетка українця. Москалі. Прислівʼя і приказки
- Од чорта отхристишся, а від москаля не відмолешся.
- Москалеві годи як трясці, а все бісом дивиться.
- «Тату, лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль.»
- Не за те москаля б’ють, що краде, а за те, щоб умів кінці ховати.
- Коли москаль каже «сухо», то певно буде по вуха, та ще й замочишся.
- З москалем дружи, а камінь за пазухою держи.
- Москаль тоді правду скаже, як чорт молитися стане.
- Хоч убий москаля, то він зуби вискаля.
- Москаль на сльози не вдаря.
- Москаль ликом в’язаний, у ликах ходе, й інших у ликах водить.
- Що Бог в нас народе, а люд наробе — москаль же теє у нівеч зводе.
- Москаль і лях — оден шеляг.
- У Ляхів — пани, на Москві — реб’ята, а у нас — брати.
- Убрав у шори, як Виговський москаля.
- А щоб я москалем тричі зробивсь.
- У йому тільки віри, як у москалеві правди.
- Старість не радість, а москаль не брат — мать його.
Джерела
- М. Номис. Українські приказки, прислів’я і таке інше. – Київ, 1993. – С. 76-77
- Возняк М. До історії видання Номисової збірки «Українські приказки, прислів’я і таке інше», СПб, 1864. Подав М.Возняк // ЗНТШ. – Львів, 1909. – Т. LXXXVIII. – С. 165–177.
Last Updated on 13.08.2024 by iskova