Крук та Жаби
Буває так на світі нині:
Хтось лізе у пани в гордині,
А інші — спини гнуть, мовчать,
Та тільки звикли піддакувать.
Про це повчальна байка наша буде,
Послухайте її, хороші люди.
На старій вільсі, де колись був лад,
Усівся Крук — лихий, старий пірат.
Проголосив себе «Довічним Головою»
І знехтував болотних прав добою.
А в тім Болоті Жаби розрослись,
В зелений хор збилися і до Крука піднялись.
Крук крякне — Жаби хором: «Ква-ква-ква!
Яка глибока, пане, голова!»
Ось Круку забажалось воювати,
Сусідній став загарбати, забрати.
«Війна! — кричить. — До винищення й тлі!
«Ква-ква! — кумка пасивні депутати, —
Ми згодні став сусідній руйнувати!
Допоки Крук веде оцю війну,
Ми збережем посади й тишину.
Не треба нам законів і реформ,
Аби лишався цей болотний корм!»
А на війні тій гинуть птахи й звірі,
Руйнуються хати, зникає спокій й віра.
Болото висихає від пожеж,
У жаб’ячої «стійкості» немає меж:
Вони приймають Крукові укази,
Щоб тільки не позбавив їх екстазу —
Сидіти у президії, в теплі,
Коли весь ліс палає у золі.
Та Крук підбитий впав в один із днів,
І став сусідній гнівом закипів…
А де ж ті Жаби?
Пощезали уночі…
Шукає дурень в полум’ї вигоди.
Коли хижак руйнує все підряд,
Німує і болотний апарат.
Та знає ліс: як дуб старий впаде,
Гнилу траву ніхто вже не знайде.
Джерело: народні байки
Народна байка — це невеликий усний алегоричний твір повчального або сатиричного змісту, який створив народ.
На відміну від літературної байки, вона не має конкретного автора — її передавали та передають із уст в уста.
Last Updated on 28.10.2026 by iskova