«Пастка перманентних судових реформ» в Україні. Скепсис, очікування, сподівання та розчарування. А чи є  вихід?

iskova
«Пастка перманентних судових реформ» в Україні.
Скепсис, очікування, сподівання та розчарування. А чи є  вихід?
Так звані реформи судової системи тривають вже 30 років в Україні і нічого по суті не змінилося.
30 років реформ дійсно створили відчуття «зачарованого кола», де змінюються вивіски, але кумівство, кругова порука та зловживання (як-от штучне блокування позовів у КОАС) залишаються.
Ситуація, коли суди зловживають процесуальними нормами (зокрема, штучно застосовують строки позовної давності або неправомірно завищують судовий збір) для відмови у відкритті провадження — це поширена проблема, яку юристи часто називають штучним обмеженням доступу до правосуддя.

Київський окружний адміністративний суд (КОАС) через «колосальне навантаження» нерідко потрапляє під критику за подібну практику.

В київському окружному адмінсуді судді всіляко нехтуть обовязками посилаючись на строки звернення до суду, штучно неправомірно довільно встановлюють судовий збір. 

Для прикладу, справа № 320/5085/24, Суддя Скрипка І.М..

По-перше,  в порушення вісіх норм протягом пів року позов не реєструвався в адмінсуді. На гарячій лінії  Єдиного Контакт-центру судової влади України пояснили це завантаженістю суду та реформуванням КОАС. Телефони приймальні та канцелярії КОАС доступні за номером 044-207-80-00 або 044-207-80-05, але фактично дочекатися відповідві на дзвінки за цими номерами пересічному громадянину практично не можливо. Через пів року позов  нарешті зареєстрували в КОАС.  Однак змінилися ставки судового збору, при цьому ухвалу про усунення недоліків так і не направлено  позивачу у встановленому Законом порядку та строки, тим самим позбавивши позивача доступу до правосуддя. Ухвалу суду  від 05 лютого 2024 року про залишення позову без руху  також не направлено судом позивачеві, хоча  судом в цій ухвалі становлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.  Судовий збір (так як заяву залишено без руху)  так і не було повернуто позивачу попри подачу відповідної заяви про повернення судового збору через «Електронний суд».

Що це? Недбальство? Халатність? Чи судійське свавілля?

Аналогічний прецедент, справа № 320/33815/26, суддя Вісьтак М. Я., приклад  коли КОАС штучно застосовуються строки позовної давності

Проблема неефективності контролю та притягнення суддів до відповідальності є однією з найгостріших у судовій реформі України.
Ситуації, коли судді довільно трактують норми закону (наприклад, штучно маніпулюють строками чи судовим збором у КОАС), часто залишаються безкарними через системні прорехи в механізмах нагляду.
Експерти та правозахисники виділяють кілька ключових причин, чому система впливу на суддів працює неефективно:
Величезний масив нерозглянутих скарг (Беклог)
Протягом кількох років розгляд дисциплінарних скарг на суддів в Україні був фактично заблокований, через що накопичилися десятки тисяч справ.
Навіть після відновлення процесу пріоритетні скарги (наприклад, щодо суддів ліквідованого ОАСК) розглядаються вкрай повільно.
Часто строк притягнення судді до відповідальності просто спливає, поки скарга чекає своєї черги.
Етап становлення Служби дисциплінарних інспекторів (СДІ)
Для розв’язання проблеми заангажованості була створена Служба дисциплінарних інспекторів як самостійний орган при Вищій раді правосуддя.
Її формування за участю міжнародних експертів завершилося наприкінці 2024 року.
Оскільки СДІ працює відносно нещодавно, вона фізично не встигає швидко опрацювати колосальні обсяги нових та старих скарг, що знижує оперативність реагування на поточні порушення суддів.
Процесуальні лазівки та «втеча у відставку»

Відставка замість звільнення: Досі існує практика, коли суддя, щодо якого ведеться розслідування чи розглядається дисциплінарна справа за грубі порушення, подає заяву про відставку.

ВРП задовольняє її, і суддя йде з посади, зберігаючи величезні довічні виплати від держави, замість того, щоб бути звільненим за статтею.

Законодавчі прогалини: Чіткі межі між «суддівською помилкою» (за яку не карають) та «умисним нехтуванням обов’язками» (за яке мають звільняти) у законі вимиті.

Судді часто виправдовують порушення строків розгляду чи безпідставне залишення позовів без руху банальною перевантаженістю справами.

Як систему намагаються змінити?
Для подолання цих проблем у Верховній Раді зареєстровано новий законопроєкт щодо підвищення ефективності дисциплінарної відповідальності суддів.
Він передбачає:
    • Перекриття можливості «втечі у відставку» для суддів під слідством чи дисциплінарним провадженням.
    • Надання скаржникам (громадянам) автоматичного права оскаржувати рішення дисциплінарних палат, якщо суддю безпідставно «виправдали».
    • Можливість використовувати матеріали кримінальних проваджень НАБУ/СБУ як прямі докази у дисциплінарних справах ВРП.
Проте, якщо поглянути на ситуацію без емоцій, вихід із цієї системної кризи існує.
Він полягає не в косметичних змінах законів, а в реалізації кількох кардинальних кроків, які вже довели свою ефективність у світі та частково починають працювати в Україні.
Щоб вийти з 30-річного кола неефективних реформ і негайно зупинити суддівське свавілля на місцях (зокрема штучне блокування позовів у Київському окружному адмінсуді), Україні потрібні не косметичні зміни до законів, а радикальні та технологічні рішення.
*** Головна мета — повністю прибрати людський фактор там, де судді маніпулюють процедурами, та запровадити реальну відповідальність за зловживання.
Експерти з верховенства права та цифрової трансформації пропонують кілька кроків, які необхідно впровадити негайно:
1. Автоматичний запуск справ через «Цифровий фільтр»
Найбільше зловживань відбувається на етапі відкриття провадження, коли суддя одноосібно вирішує, чи правильно сплачено судовий збір і чи дотримано строків.
Що змінити негайно: Повністю автоматизувати процес реєстрації позовів через систему «Електронний суд». Розрахунок судового збору має здійснювати алгоритм (калькулятор) за чіткими формулами. Якщо програма підтверджує оплату та автоматично перевіряє дату відправки документів — справа має відкриватися автоматично.
Суддя повинен отримувати справу вже на етап розгляду по суті, без права «залишати без руху» через надумані технічні помилки.
2. Запровадження персональних фінансових санкцій проти суддів-порушників
Зараз судді нічим не ризикують, виносячи завідомо незаконні ухвали про повернення позовів. Громадяни втрачають місяці на апеляції, а суддя просто продовжує працювати.
Що змінити негайно: Запровадити механізм регресної фінансової відповідальності. Якщо апеляційний суд скасовує ухвалу судді як завідомо незаконну (наприклад, суддя безпідставно вимагав додатковий збір), витрати громадянина на адвоката та повторне подання позову мають стягуватися безпосередньо з преміального фонду або заробітної плати цього конкретного судді. Фінансове покарання миттєво протверезить систему.
3. Автоматичне звільнення за «процесуальний саботаж»
Служба дисциплінарних інспекторів при ВРП перевантажена скаргами, а процедура звільнення триває роками.
Що змінити негайно: Законодавчо закріпити автоматичні підстави для звільнення за системні порушення. Якщо протягом року апеляція скасовує понад 3–5 ухвал одного судді про відмову у доступі до правосуддя (повернення позовів чи залишення без руху) — це має автоматично вважатися грубим дисциплінарним проступком і підставою для негайного звільнення без права на довічні виплати.
4. Ліквідація кругової поруки у Вищій раді правосуддя (ВРП)
Внутрішній контроль суддів над суддями за 30 років довів свою нульову ефективність.
Що змінити негайно: Розширити повноваження та зробити постійним інструмент залучення незалежних міжнародних експертів і представників громадянського суспільства до дисциплінарних палат ВРП. Вони повинні мати право вирішального голосу або право вето при розгляді скарг громадян на свавілля суддів.
5. Повний перехід на розгляд «на папері» (письмове провадження) для простих справ
Суди часто виправдовують затягування справ відсутністю світла, неявкою сторін чи повітряними тривогами.
Що змінити негайно: Перевести всі типові адміністративні спори (соціальні виплати, пенсії, дрібні штрафи, технічні рішення держорганів) у виключно письмове провадження через «Електронний суд». Жодних засідань та викликів сторін. Обмін документами — в одноденний термін, винесення рішення алгоритмом або суддею у чітко обмежений дедлайн (наприклад, 10 днів) без можливості перенесення.
Технічна реалізація автоматичного відкриття судових справ за допомогою штучного інтелекту (AI) та алгоритмів — це спосіб повністю забрати у суддів інструмент штучного блокування позовів на першому етапі. Система має працювати як автоматизований цифровий фільтр у рамках платформи «Електронний суд».
Ось як могла б  виглядати покрокова технічна модель такої системи:
1. Автоматична верифікація сторін через держреєстри
Замість того, щоб секретар чи суддя вручну перевіряли, чи правильні дані вказані в позові, система робить це за секунди.
Позивач авторизується в «Електронному суді» через Дія.Підпис або ЕЦП.
Алгоритм автоматично стягує дані з ЄДРПОУ (для бізнесу) чи Демографічного реєстру (для громадян), перевіряючи правосуб’єктність сторін та правильність реквізитів відповідача (наприклад, податкової чи Пенсійного фонду).
2. Смарт-калькулятор судового збору
Судді часто маніпулюють сумами збору, вимагаючи доплати. AI вирішує цю проблему математично.
Під час заповнення шаблону позову система чітко класифікує категорію спору (наприклад, «оскарження дій ДПС» — немайнова вимога) [044-207-80-00, 044-207-80-05].
Алгоритм сам вираховує точну суму збору з прив’язкою до актуального прожиткового мінімуму.
Інтегрований платіжний шлюз (наприклад, через Дія чи банк) дозволяє сплатити збір в один клік. Система миттєво звіряє унікальний код квитанції з базою Казначейства. Людський фактор виключено: якщо система каже, що збір сплачено правильно — суддя не має права це заперечити.
3. AI-аналіз строків звернення
Це найскладніший етап, оскільки строки можуть залежати від дати, коли громадянин дізнався про порушення своїх прав.
Позивач заповнює обов’язкове поле: «Дата, коли стало відомо про порушення права» та завантажує документ-доказ (наприклад, рішення держоргану з датою вихідного листа).
Штучний інтелект (мовно-аналітична модель) зчитує дату з документа за допомогою технології OCR (розпізнавання тексту) та порівнює її з датою подання позову.
Якщо строк вкладається у законні 6 місяців (для адмінсправ), система автоматично ставить галочку «Строки дотримано». Якщо ні — система сама пропонує обрати причину пропуску з шаблону та додати клопотання.
4. Автоматична реєстрація та присвоєння номера
Якщо всі три попередні фільтри пройшли успішно (особу встановлено, збір сплачено, строк вираховано алгоритмом):
Система автоматично генерує ухвалу про відкриття провадження за стандартним європейським шаблоном.
Справі присвоюється унікальний номер, і вона автоматично розподіляється на суддю через блокчейн-систему випадкового вибору.
Суддя отримує справу, яку він зобов’язаний розглянути по суті. Можливість «залишити без руху» на цьому етапі для судді технічно заблокована в його робочому кабінеті.
Які ризики потрібно врахувати?
Помилки алгоритму: Якщо AI помилково відхилить позов, у громадянина має залишатися право надіслати справу на «ручну верифікацію» черговому оператору ДСА або оскаржити технічний збій.
Спротив системи: Суддівське лобі намагатиметься заблокувати автоматизацію, посилаючись на те, що «комп’ютер не може замінити незалежність судді».
Тому впровадження має відбуватися через прямі зміни до процесуальних кодексів (КАСУ, ЦПК), де буде чітко прописано: технічну перевірку позову здійснює виключно інформаційна система.
Розглянемо  приклад Естонії, яка першою в ЄС успішно запустила «AI-суддю» .
Досвід Естонії
Досвід Естонії у впровадженні штучного інтелекту в правосуддя є унікальним, оскільки країна змогла поєднати тотальну цифровізацію державних послуг із судовим процесом.
Проте, щоб масштабувати цю модель на Україну, одного лише створення програми недостатньо — знадобиться докорінне переписування процесуального законодавства.
Досвід Естонії: Як працює «Робот-суддя» (AI Judge)
Естонія запустила пілотний проєкт автоматизованого правосуддя для розгляду малих цивільних та договірних спорів на суму до 7 000 євро.
Головна мета — розвантажити людський апарат суду.
Алгоритм роботи естонської системи:
Завантаження матеріалів: Обидві сторони спору (наприклад, банк та боржник або клієнт та сервісна компанія) завантажують свої договори, претензії та докази на єдину державну судову платформу.
Аналіз алгоритмом: Штучний інтелект аналізує тексти угод, банківські виписки та норми законодавства за допомогою NLP-моделей (природної обробки мови).
Винесення рішення: Алгоритм автоматично формує юридично зобов’язуюче рішення суду, спираючись на масив аналогічних прецедентів.
Запобіжник від помилок (Human in the loop): Отримане рішення не є абсолютним. Будь-яка зі сторін має право подати апеляцію, і тоді справу з нуля переглядатиме живий людський суддя.
Примітка: Всупереч популярному міфу про те, що робот замінив усіх суддів, Міністерство юстиції Естонії чітко наголошує: AI працює як інструмент оптимізації рутинної роботи.
Остаточне слово та контроль алгоритмів завжди залишається за людиною. 
Які зміни до законів потрібні в Україні для легалізації ШІ?
В українських реаліях спроба автоматизувати хоча б етап відкриття справ чи розрахунку судового збору одразу заблокується чинними процесуальними кодексами.
Щоб легалізувати систему автоматичних ухвал, Верховній Раді необхідно ухвалити пакет змін до Кодексу адміністративного судочинства (КАСУ) та інших законів:
1. Зміна поняття «Суд» та «Суддя»
Чинна норма: За Конституцією та КАСУ, правосуддя здійснюють виключно судді-люди. Будь-яка автоматична дія вважатиметься «втручанням в автоматизовану систему суду».
Що змінити: Внести зміни до КАСУ, запровадивши поняття «автоматизований досудовий фільтр» або «спрощене алгоритмічне провадження». Потрібно законодавчо прописати, що технічні ухвали (про відкриття провадження, визначення суми збору та фіксацію строків) можуть виноситися програмним комплексом ЄСІТС без фізичного підпису судді.
2. Скасування ухвали «Про залишення без руху» для алгоритмічних справ
Саме цією ухвалою судді найчастіше зловживають, вимагаючи доплати збору або надуманих довідок.
Що змінити: Для типових справ (наприклад, позови до Пенсійного фонду чи оскарження штрафів ТЦК) у КАСУ має бути закріплено правило: автоматичний розрахунок є остаточним. Якщо державний калькулятор в Електронному суді порахував збір і платіж пройшов, суддя технічно і юридично позбавляється права вимагати інші суми.
3. Легалізація цифрових доказів та OCR-технологій
Чинна норма: Суддя оцінює докази «за своїм внутрішнім переконанням».
Що змінити: Прописати в КАСУ норму про обов’язкове використання технології автоматичного розпізнавання тексту (OCR). Якщо система сканує штамп на поштовому конверті чи дату цифрового документа і підтверджує, що 6-місячний строк на оскарження дотримано, це визнається юридичним фактом, який не потребує додаткового суб’єктивного схвалення судді.
4. Запровадження інституту «Апеляції на алгоритм»
Що змінити: Створити нову статтю в кодексах, яка гарантує право громадянина на безкоштовний та швидкий перегляд автоматичного рішення людиною. Якщо позивач не згоден із тим, як AI вирахував строк або збір, він в один клік направляє скаргу голові суду або черговому судді, який зобов’язаний перевірити помилку програми протягом 24 годин.
Без цих жорстких законодавчих змін будь-яка спроба впровадити штучний інтелект розіб’ється об твердження суддівського лобі про «порушення незалежності суду»
Попри скепсис, нинішній етап реформ відрізняється від попередніх 30 років однією деталлю — жорстким тиском ЄС та фінансовими індикаторами. Україна більше не отримує кредити та гранти просто під «обіцянки».
Наприклад, ухвалення жорстких правил перевірки декларацій доброчесності суддів є прямою умовою отримання багатомільярдної допомоги. Чищення системи йде повільно, але тепер воно має хоча б чіткі дедлайни.
Вимоги Європейського Союзу щодо подальшого реформування судової системи та верховенства права є ключовою умовою для інтеграції України, оскільки вони входять до переговорного Кластера 1 «Основи» (Fundamentals).
Цей напрям безпосередньо впливає на виділення фінансової допомоги. 
Основні вимоги Брюсселя зосереджені на кількох стратегічних напрямах:
Перевірка доброчесності та очищення суддівського корпусу
    • Декларації доброчесності: ЄС вимагав удосконалення процедури перевірки та розширення періоду контролю декларацій доброчесності суддів із чіткими правовими наслідками за порушення. Відповідний закон (№13165-2) було ухвалено Верховною Радою влітку 2026 року, що дозволило розблокувати значні фінансові транші. 
    • Ефективне оцінювання: Очікується повноцінне, прозоре та безперебійне кваліфікаційне оцінювання суддівського корпусу для відновлення довіри до системи.

Спроможність та кворум органів суддівського врядування
    • Повноцінна робота ВРП та ВККС: Міжнародні партнери наголошують на важливості призначення без затримок членів Вищої ради правосуддя (ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, які пройшли перевірку за участю міжнародних експертів. Проблеми з кворумом (зокрема через адвокатську квоту) мають бути повністю розв’язані. 
    • Конституційний Суд України (КСУ): ЄС очікує безперебійного заповнення вакантних посад суддів КСУ за оновленою процедурою конкурсного відбору. 

Реформа суміжних інститутів (Прокуратура та Адвокатура)
    • Реформа прокуратури: Брюссель наполягає на зміні процедур призначення та звільнення Генерального прокурора відповідно до європейських практик та рекомендацій Венеційської комісії, а також проведенні прозорих конкурсів.
    • Реформа адвокатури: Відповідно до «Дорожньої карти з питань верховенства права», Україна зобов’язана гармонізувати законодавство про адвокатську діяльність, реформувати органи адвокатського самоврядування (запровадити відкриті конкурси) та забезпечити прозорість їхньої роботи. 

Кримінальна юстиція та боротьба з корупцією
    • Комплексні зміни до КПК: Необхідно реформувати кримінальний процес та забезпечити Національному антикорупційному бюро (НАБУ) доступ до незалежних та неупереджених судових експертиз.
    • Незалежність антикорупційної вертикалі: Посилення автономії НАБУ, САП та Вищого антикорупційного суду (ВАКС) залишається незмінним пріоритетом у моніторингових звітах Єврокомісії. 

У Брюсселі підкреслюють, що оцінка прогресу України здійснюється не за кількістю ухвалених законів, а за реальними результатами їх імплементації на практиці. 
Фінансування судової реформи в Україні
Точної офіційної суми фінансування судової реформи за всі роки в розрізі річних звітів у публічному просторі немає, оскільки міжнародна допомога надається у вигляді окремих цільових грантів, програм експертної підтримки та макрофінансових пакетів уряду, які не зводяться до єдиного балансу.
Проте, згідно з експертними оцінками та моніторингом медіа, загальна сума безпосередньої грантової підтримки на реформування судової системи та сектору юстиції за останні роки оцінюється в межах від 80 до 120 мільйонів євро. 
Важливо розділяти пряму грантову допомогу (інституційна підтримка, оплата роботи експертів, моніторинги) та прив’язані до реформ масштабні кредитні та макрофінансові програми.
Основні напрямки та структури фінансування:

  • Гранти на підтримку інституцій (громадський сектор та експертна допомога)
    За оцінками профільних юридичних видань, за період активної фази реформ (особливо 2019–2024 роки) на реформування судової системи та органів прокуратури через міжнародні гранти було залучено близько 80–120 млн євро. Ці кошти спрямовувалися на:
      • Експертний супровід та розробку законопроєктів.
      • Громадський моніторинг діяльності судів (наприклад, проєкти DEJURE Foundation та інших організацій).
      • Підтримку роботи Громадської ради доброчесності. 

  • Програми «гроші в обмін на реформи» (Макрофінансова допомога)
    Найбільші суми виділяються не напряму судам, а до державного бюджету України після виконання певних кроків у судовій реформі.
      • Програма Ukraine Facility від ЄС: У межах загального пакета фінансування окремі транші жорстко прив’язані до індикаторів судової реформи. Наприклад, виконання лише одного з кроків щодо оновлення перевірки суддівських декларацій доброчесності відкриває виплату у розмірі 286 млн євро. 

  • Цільові фонди підтримки (після 2022 року)
    Через механізм Цільового фонду підтримки, відновлення, відбудови та реформування України (URTF), адміністрованого Світовим банком, з 2022 року мобілізовано понад 2,8 мільярда доларів США донорських внесків. Ці кошти розподіляються комплексно на всі реформи державного сектору, включаючи й інституційну підтримку органів юстиції. 

Співвідношення з державним бюджетом

Міжнародні донори фінансують переважно зміни, оптимізацію процесу та оцінювання (технічну допомогу). Саме ж утримання судової системи (зарплати суддів та апарату, комунальні послуги судів) повністю покладено на Державний бюджет України.
За даними ОЕСР, державне фінансування операційних потреб судів останніми роками покривало лише частину необхідного: у 2022 році — 63,4%, у 2023 — 51,4%, у 2024 — 57%, а у 2025 році — близько 61%
Таким чином, фінансування судової системи в Україні та її реформування складається з трьох чітких напрямків: прямі донорські технічні проєкти, внутрішні видатки українського бюджету та масштабні макрофінансові програми, де кошти виділяються лише за умови виконання чітких вимог.
Конкретні донорські проєкти
Міжнародні донори не фінансують операційні витрати судів (зарплати, ремонти), а спрямовують кошти на експертну підтримку, цифровізацію та залучення громадськості.
    • Програми USAID (США): Найвідомішим та найтривалішим є проєкт USAID «Справедливість для всіх» (Justice for All), який є продовженням попередніх програм («Нове правосуддя»). Загальний бюджет демократичних та правових програм USAID в Україні становить сотні мільйонів доларів (лише за напрямом «Демократія, права людини та врядування» загальний портфель активних проєктів на кінець 2024 року перевищував $1,09 млрд).
    • Конкретно судовий компонент фінансує:
        • Розробку ІТ-рішень для електронного судочинства.
        • Експертну оцінку та відбір кандидатів до Вищої ради правосуддя (ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС).
        • Опитування щодо рівня довіри громадян до судів. 

    • Рада Європи (РЄ): Фінансування здійснюється в межах Плану дій Ради Європи для України. Проєкти Ради Європи (наприклад, «Забезпечення ефективного дотримання права на справедливий суд») мають менші бюджети, орієнтовані на експертизу (зазвичай від €1,5 млн до €3 млн на один проєкт). Вони покривають:
        • Експертизу законопроєктів на відповідність стандартам РЄ та Венеційської комісії.
        • Навчання українських суддів застосуванню практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

 Фінансування з державного бюджету України
Український державний бюджет самостійно утримує судову владу, проте хронічно її недофінансовує. 
    • Рівень покриття потреб: За даними ОЕСР та Вищої ради правосуддя, державне фінансування покриває лише частину операційних потреб судів:
        • 2022 рік — 63,4%
        • 2023 рік — 51,4%
        • 2024 рік — 57%
        • 2025 рік — близько 61%. 

    • Проблема спецфонду (Судовий збір): Держава часто змушена покривати дефіцит за рахунок перевиконання надходжень від судового збору (у 2025 році вони перевищили план на 59%), які спрямовують на виплату базових винагород суддям. 
    • Видатки на виконання рішень ЄСПЛ: Окремою статтею витрат бюджету є виплати за програними в Страсбурзі справами. Наприклад, у 2025 році з бюджету було сплачено 183,8 млн грн для виконання 164 рішень ЄСПЛ проти України. 

 Фінансові вимоги ЄС та МВФ (Макродопомога)
Це класичний інструмент «гроші в обмін на реформи».
Фінансування державного бюджету України прямо залежить від виконання судових маркерів.
 План ЄС (Ukraine Facility на €50 млрд та Програма підтримки на €90 млрд)
Судова реформа є одним із найжорсткіших блоків програми. Невиконання індикаторів зупиняє або зменшує виплати. 
    • Проблемні зони: Через затримки ухвалення якісних законів про перевірку декларацій доброчесності суддів та цифровізацію виконавчого провадження Україна тимчасово втрачала доступ до траншів обсягом близько €700 млн. 
    • Ключові вимоги ЄС:
        1. Законодавче врегулювання та запуск перевірки суддівських декларацій доброчесності.
        2. Заповнення щонайменше 20% вакансій у судовій системі (після масштабних звільнень попередніх років).
        3. Ухвалення закону про новий Вищий адміністративний суд (заміна ліквідованого ОАСК).
        4. Реформа доступу до цифрового судочинства.
        5. Розширення штату Вищого антикорупційного суду (ВАКС). 

 Міжнародний валютний фонд (МВФ)
У межах програми Механізму розширеного фінансування (EFF) судові вимоги МВФ зазвичай синхронізовані з ЄС, але мають статус структурних маяків (structural benchmarks), невиконання яких загрожує зупинкою програми кредитування.
  • Основні вимоги МВФ у юридичній площині:
    1. Повне очищення та забезпечення прозорої роботи ВРП та ВККС.
    2. Посилення інституційної незалежності та розширення повноважень Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).
    3. Забезпечення належного фінансового контролю за політично значущими особами (PEP) та інтеграція антикорупційних кроків у загальну податкову та фінансову систему України.
Аналіз світового досвіду показує, що Україна не є унікальною у своїй тривалій і системній кризі правосуддя.
Багато країн Східної Європи, Латинської Америки та пострадянського простору після зміни політичних режимів або здобуття незалежності потрапили у «пастку перманентних судових реформ», які тривають десятиліттями без кардинального покращення довіри громадян.
Ось найбільш яскраві приклади країн, які реформують свої суди понад 30 років із подібними до України проблемами:
Албанія: Радикальне чищення, що паралізувало систему
Албанія намагається реформувати суди з початку 1990-х років після падіння комуністичного режиму.
Що пішло не так: Протягом 25 років реформи були косметичними, а суди залишалися повністю корупованими. У 2016 році під жорстким тиском ЄС та США країна запустила безпрецедентну реформу — тотальне веттінг-оцінювання (перевірку доброчесності) всіх суддів і прокурорів.
Результат через 30 років: Понад 60% суддів не пройшли перевірку і були звільнені або самі пішли у відставку. Проте це призвело до катастрофічного кадрового голоду: Конституційний та Верховний суди країни були паралізовані на кілька років, бо там фізично не було кому працювати. Навіть сьогодні суди перевантажені, а розгляд справ затягується на роки.
Гватемала: Боротьба міжнародних місій проти «судової мафії»
Гватемала уклала мирні угоди після громадянської війни у 1996 році й відтоді безперервно реформує кримінальну та судову системи.
Що пішло не так: Традиційні еліти та кримінальні клани десятиліттями повністю контролювали відбір суддів. Щоб розірвати це коло, у 2006 році під егідою ООН було створено Міжнародну комісію проти безкарності в Гватемалі (CICIG). Вона успішно розслідувала корупцію топчиновників і суддів.
Результат через 30 років: Щойно комісія CICIG підійшла до найвищих ешелонів влади, у 2019 році президент країни просто закрив її та вислав міжнародних експертів. Сьогодні судова система Гватемали знову перебуває під повним контролем політичних кланів, а незалежних суддів та прокурорів переслідують або змушують тікати з країни.
 Болгарія та Румунія: 30 років під моніторингом ЄС
Обидві країни розпочали реформи після 1989 року і навіть були прийняті до ЄС у 2007 році «авансом» — під зобов’язання завершити судову реформу в рамках спеціального Механізму співпраці та верифікації (CVM).
Що пішло не так: У Болгарії реформа триває вже понад три десятиліття. Головною проблемою залишалася абсолютна, ніким не контрольована влада Генерального прокурора та Вищої судової ради, де панувала кругова порука. У Румунії реформи йшли успішніше завдяки антикорупційному департаменту (DNA) Лаури Ковеші, але згодом політики через законодавчі зміни спробували відіграти реформу назад.
Результат через 30 років: Хоча Єврокомісія формально закрила моніторинг для цих країн, рівень довіри до судів серед місцевого населення залишається низьким, а політичний вплив на призначення суддів досі повністю не викорінений.

ЦІКАВИЙ АСПЕКТ

Розвинені країни, які мають ефективні судові системи, ніколи не залучали зовнішні гранти чи міжнародних експертів з однієї простої причини: вони будували свої інституції на основі століть еволюційного розвитку, високої політичної культури та абсолютної фінансової незалежності.
***Для цих країн судова влада — це не сфера для «експериментів та реформ», а фундаментальна опора державності, яка фінансується виключно за рахунок платників податків.
Ефективність їхнього правосуддя без зовнішнього втручання тримається на п’яти головних китах:
1. Історична спадковість та висока репутація
У країнах із прецедентною системою права (Великобританія, США) або сталими континентальними системами (Німеччина, Франція) суди розвивалися безперервно протягом століть.
    • Там немає потреби створювати «очищувальні» органи на кшталт ВРП чи ГРД, оскільки діє саморегуляція та репутаційний інститут.
    • Стати суддею у Великій Британії чи США — це вершина кар’єри для найповажніших адвокатів чи науковців. Людина з сумнівною репутацією просто не зможе пройти через сито колегіального та професійного відбору.

2. Захищений та стабільний внутрішній бюджет
У цих країнах фінансування судової системи є пріоритетом державного бюджету, який ніхто не може «уреcutting» через політичні примхи.
    • Автономія фінансування: Наприклад, у багатьох штатах США або країнах ЄС судова гілка влади сама формує свій бюджет, а парламент лише затверджує його. Це унеможливлює ситуацію, коли у судів немає грошей на папір чи марки, як це часто буває в Україні.
    • Ринкові зарплати: Судді отримують високу винагороду, яка повністю захищає їх від побутової корупції, а їхня пенсія та соціальні гарантії є настільки високими, що ризикувати ними заради хабаря просто немає сенсу.

3. Цифровізація як внутрішня інвестиція
Ефективні країни вкладають мільярди у цифровізацію судів самостійно, оскільки розуміють, що це зменшує державні витрати в майбутньому.
    • Наприклад, у Сінгапурі, який вважається одним із лідерів за ефективністю правосуддя, електронний суд (eLitigation) був створений за державні кошти як елемент стратегії економічного розвитку. Швидкий суд залучає інвестиції, які з лишком покривають витрати на саму судову систему.

4. Розвинені альтернативи судовому розгляду (ADR)
Суди в США чи ЄС не перевантажені дрібними спорами, тому що там ефективно працюють інші інструменти:
    • Медіація та арбітраж: До 80-90% цивільних та комерційних спорів у США вирішуються в досудовому порядку через незалежних медіаторів.
    • Мирові угоди: Судовий процес коштує дуже дорого для самих сторін, тому бізнес і громадяни намагаються домовитися без залучення судді. Це дозволяє судам фокусуватися на складних і важливих справах.

5. Інституційний баланс (Стримування і противаги)
У розвинених демократіях виконавча чи законодавча влада не намагається підпорядкувати собі суди, оскільки діє жорсткий принцип розподілу влад. Судова гілка має реальну силу скасувати рішення уряду чи закон парламенту (як-от Верховний Суд США чи Конституційний Суд Німеччини), і жоден політик не ставить це право під сумнів.
Чому ж Україна не може так само запроваджувати ефективне правосуддя  прямо зараз?
Україна опинилася в ситуації, коли історичний ланцюг довіри був розірваний радянським минулим, де суд був лише каральним органом партії.
Після 1991 року система законсервувалася, що призвело до тотальної кризи довіри (коли судам довіряли менше ніж 5-10% населення).
Зовнішні вливання та міжнародні експерти в Україні — це вимушений «штучний стимулятор» (кризовий менеджмент), покликаний розірвати кругову поруку всередині системи.
Інші країни обходяться без цього, бо їхній «імунітет» (репутація, традиції та фінансова незалежність) будувався поколіннями і працює автоматично.
Обидва досвіди мають критичне значення, але в поточному історичному моменті для України найкориснішим є першочерговий розвиток автономного формування судового бюджету.
Хоча розвантаження судів через медіацію є цивілізованим світовим трендом, без фінансового та інституційного фундаменту будь-які спроби впровадити альтернативне врегулювання спорів залишаться лише «косметичним ремонтом» напівзруйнованої будівлі, а якщо відверто-руїн.
Ось чому фінансова автономія є пріоритетом, і як ці два інструменти мають взаємодіяти в українських реаліях:
Чому автономний бюджет — це база безпеки (Пріоритет №1)
В Україні виконавча та законодавча влада історично використовують бюджет як інструмент прихованого тиску на суди.
Коли Міністерство фінансів чи Верховна Рада можуть на власний розсуд урізати фінансування апарату судів (як це відбувається роками, коли покривається лише 51–61% від реальних потреб у 2023–2025 роках), незалежність правосуддя стає формальністю.
Перехід на модель, де судова влада (в особі Вищої ради правосуддя) самостійно формує свій кошторис, а парламент не має права його зменшувати без вагомих підстав, дасть Україні:
    1. Реальний розподіл влад: Судді перестануть бути прохачами у кабінетах урядовців.
    2. Подолання кадрового голоду: Належне фінансування дозволить підняти зарплати працівникам апаратів судів (секретарям, помічникам), які зараз масово звільняються через мізерні оклади, що повністю паралізує роботу канцелярій.
    3. Власну цифровізацію: Суди зможуть самостійно фінансувати Електронний суд та інструменти онлайн-правосуддя (ODR), не чекаючи на черговий донорський грант від USAID.

Чому медіація — це важливий, але наступний крок (Пріоритет №2)
Розвиток медіації (досудового врегулювання) — це геніальний спосіб розвантажити систему.
У США чи Британії до суду доходить лише близько 10% спорів. Проте в Україні впровадження медіації стикається з двома ментальними перешкодами: 
    • Низька правова культура: Український бізнес і громадяни часто не вірять у домовленості, якщо вони не скріплені судовим рішенням із печаткою та загрозою примусового виконання державним виконавцем.
    • Державний сектор як головний позивач: Величезна частина завантаженості українських судів — це спори громадян проти Пенсійного фонду або бізнесу проти Податкової. Державні органи в Україні законодавчо позбавлені права йти на компроміси чи медіацію; вони зобов’язані судитися до останньої інстанції, навіть якщо справа завідомо програшна. 

ГОЛОВНИЙ ВИСНОВОК: якщо реформа фокусується лише на зміні вивісок, написанні нових кодексів чи перейменуванні судів, вона приречена на провал.
Ключова ланка, яка блокує зміни — це кругова порука всередині системи (коли судді обирають суддів) та небажання політичних еліт втрачати контроль над судами, які є зручним інструментом у політичній боротьбі.

Last Updated on 25.09.2026 by iskova