Невидимі поранення — розлад сну, тривога, апатія, депресія…
Державні програми лікування ПТСР, здебільшого це медікаментозна та психологічна підтримка, але не всі хлопці хочуть цього, є у них сприйняття таких закладів, як до «псіхушки».
Вони хочуть додому.Про гроші. Після наказу про виключення зі списку особового складу нарахування більше не відбуваються, остання виплата це невикористанні відпустки, компенсації, надбавки та інше.
Нарахування це різні % від посадового окладу.
Розмір посадового окладу на момент звільнення (до 2024 р.) складав 1762 гривні.
Так наприклад, найбільша виплата це премія за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу. Може здатися, що то багато, по факту не дуже.До вересня є час на реабілітацію, потім знов до зброї…не хочеться зараз про те навіть думати, зараз головне відновити втрачене здоров’я і здобути його посмішку…
«Вчора був черговий досвід , того, що на 3-му році війни система, як була дурна, так і залишається такою. Висновки не зроблені, робота над помилками теж. Максимум, що з’явилось нового це папірець А4 на дверях з надписом «Військові поза чергою».
А на практиці маємо інше. Всіх військових тупо змішали з цивільними. Приймають по черзі війсковий-цивільний-війсковий-цивільний. І ось ти підходишь до кабінету, а там десятки очей , яким ну аж ніяк не хочется тебе пропускати, бо вони ж тут з самого ранку і їм треба. Але ж є папірець та треба пропустити, треба змиритися, притиснути себе, деякі це роблять мовчки , деякі не можуть стримати отруєний коментар…
Цього всього можно було уникнути , зробивши окремі кабінети, окремі дні чи години прийому для військових, чи взагалі окремий поверх для потреб діючик військових, УБД та майбутніх.
Але на мою думку, самий кращій вариант, це всім цивільним замислитись та зрозуміти різницю між собою та військовими. А різниця така, що ви/ми , цивільні, пропустили їх без черги в пекло, маючи надію тільки на них, благаючи їх врятувати наші життя.
Тож тепер, коли вони повертаються, зробивши все та навіть більше, ми як суспільство маємо зробити для них все і навіть більше…
Назараз можно сказати, що більшу половину шляху пройдено , до МСЕКу, виплат та забезпечення залишається ще трохи. Я маю більше вільного часу, тож розпочала пошуки роботи , бо дуже багато ще треба зробити для себе і для інших. Живемо зараз виключно завдяки небайдужим людям, які нам допомагають, за що ми будемо завжди безмірно вдячні!
Маленької допомоги не буває, навіть 10, 20 грн. які можуть здатися не значними, завдяки кількості можуть дати значний вклад в майбутнє.
Допомогти фінансово нам можна за посиланням:
https://www.privat24.ua/send/c13m1
Картка Приват: 5168752107813852
PayPal: nina11021985@gmail.com
Ідеями в особисті повідомлення.
P.S. цікаво, скільки будуть важити ВСІ папери УБД )))
Як гадаєте скільки часу потрібно на оформлення Посвідчення УБД?
Від 3-х місяців. ВІД 3-Х !!!
Схоже канцелярія десь в Вашингтоні…
Так що всі пільги УБД поки тільки в рекламі. Дивись, чекай, виживай…
Особито ми 1,5 місяця вже чекаємо…
Screenshot Саме такі руки мають люди, на яких все тримається.
Наші захисники роблять неможливо можливим , не жаліючи себе.Вони роблять ту роботу, на яку мало хто б погодився в сучасному світі.
Людина має певний ресурс сил, вони ж мають якись невідомий додатковий резерв тих сил. Таких людей мало, на жаль з кожним днем стає ще менше, #війна кровожерлива потвора , яка веде полювання саме на таких.Ми як суспільство мусимо підтримувати тих, хто зараз нас захищає та тих, хто вже віддав свої сили, якби не вони, нас мабуть вже б не було…
Мені важко і болісно бачити, яку має «вдячність» Держава, на що такий розрахунок не зрозуміло.
Наші податки , які б мали забезпечити гідне існування військових після поранення , спрямовані в якусь іншу сторону та явно не на їхню користь.
Штучним образом створються такі обставини, що людина просто втрачає сенс рухатись далі. Бо це все принизливо та дуже несправедливо. Після всього пережитого бути мов м’ячик, яким грають , пинаючи із сторони в сторону, посилаючи з однієї лікарні в іншу, кабінет за кабінетом, де ти покалічений з нагрудним орденом маєш доводити, що не впав з дерева.Підтримка небайдужих людей, зараз єдина сила, яка допомагає надалі вести боротьбу.
Вдячні всім хто підтримує. Зараз для нас кожна гривня має велике значення.Окрема подяка за репости, бо вони дуже допомагають!!! Ми не можемо просити про допомогу постійно в одних і тих самих людей, їх можливості небезкрайні. Але розголос дає змогу почути нас більшій кількості співвітчизників, які мають змогу допомогти.
- Screenshot
-
- ***
- Літо 2024. Пече від болю, розпачу та не справедливості.
- Нащо нам ця війна? Нащо стільки втрат? нащо стільки зламаних доль?
- Як з цього всього вигрибати та дивитись в майбутнє питання взагалі риторичне…
- Як генерувати хоч якусь радість, якщо сів твій внутрішній акумулятор?!
Так, можна сказати собі, що є куди гірше , але ж то не відміняє нічого.
В нас вкрали бажання хотіти… - Це травма. Ок. Але робити що? Скільки часу потрібно, щоб загоялися такі рани? За які орієнтири зачепитися , щоб продовжувати боротьбу, якщо навколо немає змін на краще?
- Ця війна може бути виправдана лише одним, наше життя після має стати краще ніж було До, а інакше це все було марно! Кращі із кращих віддали своє життя, здоров’я дарма? Не хочу в це вірити.Наша кішка Сарра, сьогодні на світанку народила 6 кошенят , один не вижив. Лишилось 5.
- Здається вона відчула навколо себе так багато смерті і болю, що все що змогла зробити, це подарувати цьому світу життя, як надію…Хочу мати надію , що ми , як нація ще маємо шанс. Що кожен з нас має шанс отримати необхідне живлення для руху, на зло, всупереч всьому, бо щось в нас всеж таки є, що відрізняє від цілого світу. Що в України є майбутнє.
Наш шлях ветерана триває, хоч і на «мигающій лампочці», демократія нашої країни неприємно вражає, людське відношення іноді б’є болісно, ставлення Держави до потреб військових не належне, це відчувається з кожним днем все сильніше. Маємо надію, тримаючись за повітря.
Хто дочитав до цього місця, дякую за увагу.
Хто давно мріяв про кошеня, бронюйте, вони класнючі.
Хто має бажання і змогу допомогти нам, може це зробити за посиланням.
Ідеї в особисті.
За репост, окрема подяка, вони дуже допомагають!Всім хто з нами весь цей час, величезна вдячність!
Дякуємо за кожну підтримку 🤍
- Screenshot
- P.S
- Але я не хочу гуляти серед божевільних, — зауважила Аліса.
— Нічого не вдієш, — сказав Кіт. — Ми всі тут божевільні. Я божевільний. Ти божевільна.
— Чому ви думаєте, що я божевільна? — Запитала Аліса.
— Бо інакше б ти сюди не прийшла.. 
Last Updated on 10.07.2024 by iskova