Українські фотокори презентували фільм «Кринки»

Історія про боротьбу за маленьке село на Херсонщині, від якого нічого не залишилося, крім згадки на мапі та короткого запису у Вікіпедії.

Окуповане російськими військами з перших днів війни, невеличке село у мальовничій місцевості стало свідком неймовірного героїзму, звитяги, мужності морпіхів ЗСУ.

Форсувавши Дніпро, провівши надскладну операцію невеликим бойовим складом, наші воїни зуміли утримати плацдарм “Кринки” в нереальних умовах, на цілковитій видноті у ворога, при безперервних обстрілах з усього можливого озброєння.

Це фільм про те, як не тільки вижити, а й вибратись із пекла.

Живі свідчення тих, хто бачив смерть і повернувся в життя.

Автори відео – українські фотокореспонденти Костянтин та Влада Ліберови.

Режисура, монтаж, продюсування – головна редакція “Мультимедіа” “Укрінформ”.

Кринки́

(Джерело: Вікіпедія)

Кринки́ — село в Україні, у Олешківській міській громаді Херсонського району Херсонської області.

Населення до повномасштабного вторгнення Росії в Україну становило 991 особу.

Назва села походить від великої кількості криниць у цій місцевості.

У селі двічі побував Остап Вишня, він приїжджав сюди на полювання та риболовлю.

З легкої руки Остапа Вишні його вислів: «Хто в Крим, а я — у Кринки» — став крилатим.

Уперше Остап Вишня приїжджав у 1955 році.

У серпні-вересні 1956 року, разом з дружиною Варварою Олексіївною, Остап Вишня знову відпочивав у Кринках.

Багато рибалив, працював над оповіданнями, але знаходив час для зустрічей з місцевими людьми. Багато хто з них став героєм розповідей його безсмертних «Мисливських усмішок».

Завдяки Остапові Вишні в Кринках побували, гостюючи в нього, Микола Бажан, Володимир Сосюра, Максим Рильський, Андрій Малишко, Ванда Василевська, Олександр Корнійчук.

20 вересня Остап Вишня поїхав до Києва, а 28 вересня 1956 року його не стало.

По смерті Остапа Вишні його ім’ям назвали місцевий будинок культури та турбазу.

З ініціативи колишнього директора сільської школи Федора Федоровича Білоуса мазанку під очеретяним дахом на турбазі, де жив письменник, перетворили на будинок-музей.

Згодом турбаза стала занепадати. Профспілки викупили та відремонтували турбазу, і в 1989 році, на 100-річчя від народження Остапа Вишні, відкрили музей, встановили бюст письменника.

Будинок, у якому жив Остап Вишня, довго був музеєм, але з плином часу він зазнавав дедалі більших змін. У даху були величезні дірки, підлога прогнила. У такому вигляді будівля перебувала довго. 2020 року садибу було відновлено на новому місці, зі збереженням давніх архітектурних традицій і з використанням усіх відповідних матеріалів того часу. У червні 2023 року будинок було затоплено внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС

У перший день повномасштабного російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, село було окуповане російськими військами.

6 червня 2023 року, внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС, було затоплено через близькість до нижньої течії річки Дніпро.

14 жовтня 2023 року неподалік села детонував склад російських боєприпасів.

В кінці жовтня 2023 року бійці 35-тої окремої бригади морської піхоти висадилися та захопили плацдарм у селі. У лютому 2024 року ЗСУ підняли в селі прапор України, у населеному пункті продовжувалися бої.

7 квітня 2024 року, поблизу села, російські військові здійснили черговий воєнний злочин проти українського цивільного населення і розстріляли трьох українських військово-полонених, розпочато розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством та порушенням Женевських конвенцій

Last Updated on 14.07.2024 by iskova